В Украине активно формируется очередной миф: на этот раз, о честном министре Пивоварском. В реальности, Пивоварский полтора года предводительствовал над разграблением украинских портов. При нем, продолжались схемы Украэроруха и монополия МАУ, масштабные хищения Укравтодора и автобусные монополии, миллиардные хищения на железной дороге.
Рассказывает Владимир Бойко:
Народний депутат Сергій Лещенко вкотре демонструє, що інтелектуальна безодня – така ж глибока, як і фінансова, тож падати в неї можна все життя. Лише кілька місяців тому Сергій доводив, що Шокін – це найкращий прокурор (навіть не генпрокурор, а, взагалі, найкращий співробітник органів прокуратури) в Україні за останні 20 років. Тепер він ллє сльози по міністру інфраструктури Пивоварському, який оголосив, що уходить з посади: «я би з радістю, – пише народний обранець, – бачив Пивоварського замість Яценюка на посаді прем’єр-міністра».
Втім, Юрій Бутусов і тут поза конкуренцію. Не спромігшись засвоїти науки за курс середньої школи й хоча б вивчити українську мову, Бутусов роздає поради космічного масштабу та оспівує легендарного шахрая й корупціонера. Цитую Бутусова мовою оригіналу:
«Впервые в украинской истории министр уходит добровольно, потому что его квалификация стоит дорого, а взятки брать он не хочет. Уходит без скандала и политического давления – наоборот – ни в одном коррупционном скандале Пивоварский не замечен. Впервые министр уходит, имея в целом позитивную публичную историю, с хорошими отзывами целого ряда отраслевых экспертов…. Пивоварский в министерстве не вел себя как политик, но своей отставкой он шагнул в большую политику».Тому хоча нагадати, що Пивоварський та команда крадіїв, яку він привів у Мінінфраструктури – це ставленики Ігоря Єремеєва, посади яким нині покійний власник паливно-промислової групи «Континуум» купив зовсім не для того, щоби вони жили на саму зарплатню. Про одного лише заступника міністра Володимира Шульмейстера, у минулому – фінансового директора мережі крамниць побутової техніки «Фокстрот» – можна написати пригодницький роман. Тож не дивно, що вся діяльність Пивоварського та його прихвоснів у Мінінфраструктури супроводжувалась постійними корупційними скандалами, верхівкою яких стала публікація рукописної записки з Адміністрації Президента про доплату Пивоварському щомісяця 50 тисяч доларів «чорним налом».
Після загибелі Єремеєва, який подібно до віщого Олега прийняв смерть від власного коня, Пивоварський залишився без покровителя й тепер має поступитись місцем таким же ж негідникам, як і він, але вже з іншого промислово-фінансового угруповання.
Готуючись покинути висотний будинок Міністерства на проспекті Перемоги, Пивоварський, напевно, виніс з Мінінфраструктури навіть папір і скріпки. Принаймні, він вже продав «наліво» всі наявні в Україні дозволи на міжнародні автомобільні перевезення – навіть до Угорщини, Росії та Румунії, яких завжди був надлишок. Тепер придбати ці дозволи можна не в Укртрансінспекції за офіційною ціною 49 грн., а лише на «чорному ринку» – дозволи продає близька до Пивоварського фірма «Ларді-транс» за ціною від 350 до 2000 доларів США. Ця фірма має свою сторінку в Інтернеті, через яку збирає заявки міжнародних автоперевізників на придбання дозволів. Ось, наприклад.
З такою «позитивною публічною історією» Пивоварському, дійсно, місце лише в кріслі прем’єр-міністра. Перефразовуючи Лещенка – найкращий працівник транспортної галузі за останні 20 років.
Джерело: http://hrabro.com/90246
Також на цю тему:
Год работы Мининфраструктуры: дороги еще хуже, поездов еще меньше
