Підготовлена
Мінінфраструктури стратегія "Drive Ukraine 2030" — документ, звісно,
потрібний. Але якщо одні його положення зважені і продумані, то інші
викликають сумніви, а треті — взагалі виглядають прагненням видати
бажане за дійсне.
30 травня Кабінет міністрів
України схвалив Національну транспортну стратегію України до 2030 р.
"Drive Ukraine 2030". Її розробила команда Міністерства інфраструктури
України спільно з провідними європейськими експертами в галузі
транспорту за підтримки представництва ЄС в Україні та Європейської
комісії. 21 червня стратегію "Drive Ukraine 2030" представили в Києві
широкому загалу.
Як і в будь-якому питанні, що
стосується інфраструктури, тут є багато зацікавлених сторін. Окрім
самого Міністерства інфраструктури, це також "Укрпошта", "Укравтодор",
"Укрзалізниця", Адміністрація морських портів України та багато інших.
Та й у будь-якому разі, питання розвитку інфраструктури за визначенням
стосуються всіх громадян країни.
У словах Володимира
Омеляна на презентації стратегії було багато пафосу про майбутнє
України. Ми ж, у свою чергу, вирішили критично розглянути деякі
положення документа, які міністр інфраструктури перелічив у своєму
виступі.
Головний самообман
Спочатку процитую Володимира
Омеляна: "Україна — хаб між Європою і Азією. Україна може серйозно
заявити про себе як учасник проекту нового Шовкового шляху, для чого
потрібні прозорий і ефективний механізм оформлення митних вантажів,
якісна система залізничних і автомобільних магістралей".
Саме
так виглядає дежавю. За 23 роки роботи економічним оглядачем я ці слова
чув безліч разів, тільки замість слова "Україна" вставляли назву якоїсь
іншої держави. З 1989–1991 рр. і до сьогодні мостом або хабом між
Європою і Азією себе називали всі, кому не ліньки, — від Литви з Латвією
до Словаччини, Туреччини, Грузії і далі за списком країн регіону.